«Екзотичні» вірусні гарячки: чи можна заразитися ними в Україні та чим вони небезпечні
«Екзотичні» вірусні гарячки: чи можна заразитися ними в Україні та чим вони небезпечні
Протягом останнього року міграція населення в Україні суттєво зросла. Рятуючись від війни, мільйони українців були вимушені покинути свої домівки й виїхати закордон.
Доля розкидала наших співвітчизників по всьому світу. У тому числі - й до таких країн, де існує ризик зараження специфічними і доволі небезпечними вірусними захворюваннями, що притаманні цим територіям.
Йдеться, зокрема, про вірусні геморагічні гарячки (ВГГ). Це група вірусних захворювань, спільною ознакою яких є розвиток підшкірних та внутрішніх крововиливів (так званий геморагічний синдром) та гострий гарячковий стан.
Ці хвороби поширені, як правило, серед тварин, але можуть передаватися і до людей. Їх переносниками є кровосисні членистоногі (кліщі), комахи (комарі), гризуни.
Природні осередки геморагічних гарячок існують, в основному, в країнах Африки. Та оскільки носіями збудника цього захворювання в природі є птахи та дрібні ссавці, вони можуть мігрувати й занести його в інші країни. Так, відомі випадки завозу ВГГ в країни Америки і Європи хворими приматами і людьми, які перебували в інкубаційному періоді. Жовта гарячка реєструється в країнах Латинської Америки та Африці.
В Україні природні осередки ВГГ наявні у південних областях, Автономній республіці Крим, на Поліссі, у Карпатах і Закарпатті. У Сумській області, а саме – в Путивльському районі, декілька років тому було виявлено природне вогнище гарячки Західного Нілу. Проте випадки захворювань даною інфекційною хворобою ні в районі, ні в області, на щастя, не реєструвались.
Існує багато видів геморагічних гарячок, і клінічні симптоми різні для кожного конкретного захворювання. Але є загальні так звані “червоні симптоми”, які потрібно знати, щоб вчасно розпізнати початок хвороби. Особливо - якщо ви перебуваєте або нещодавно повернулися із країни, де існує ймовірність зараження ВГГ.
Отже первинні ознаки часто включають жар, висипання, ломоту в тілі, головний біль та втомлюваність. Тяжко хворі пацієнти можуть мати кровотечі та пошкодження кровоносних судин основних органів, в тому числі печінки, легенів, нервової системи та іноді нирок.
Зазвичай симптоми з’являються протягом декількох днів після інфікування, але можуть з’являтись і через декілька тижнів в залежності від терміну інкубаційного періоду захворювання.
Деякі ВГГ є легкими захворюваннями, проте багато з них можуть бути смертельними. Хворі підлягають обов’язковій госпіталізації.
Діагностика захворювань здійснюється з урахуванням епідеміологічного анамнезу (зв’язок з ендемічним осередком, сезонність, контакт з кліщами, гризунами та екзотичними тваринами) і наявністю типових клінічних проявів (гострий початок, гарячка, геморагічний синдром).
Діагноз підтверджують вірусологічними та серологічними методами. Дослідження проводять тільки в спеціально обладнаних лабораторіях при дотриманні найсуворіших заходів безпеки.
ВГГ віднесено до хвороб, на які розповсюджується дія Міжнародних медико-санітарних правил. Люди можуть заражатись декількома шляхами:
- при укусах інфікованих комарів або кліщів;
- контактуючи із тілами мертвих інфікованих тварин або з хворими тваринами та виділеннями їх організму;
- повітряно-крапельним шляхом, при спільному користуванні предметами побуту, при догляді за хворими, використанні нестерильних медичних інструментів тощо (характерно для гарячок Лacca, Марбурга, Ебола).
Специфічної профілактики проти геморагічних гарячок немає, за виключенням рекомендованих щеплень проти жовтої гарячки. Отже, щоб мінімізувати ризик зараження, перебуваючи в екзотичній країні, потрібно користуватися репелентами, захисним одягом під час роботи або прогулянок на природі, бути обережним при контактах з тваринами, дотримуватися правил особистої гігієни.
Подорожуйте світом безпечно та пам’ятайте про профілактику ендемічних захворювань.
