СКАРЛАТИНА: ЯК ЇЇ РОЗПІЗНАТИ ТА ЧИМ ВОНА НЕБЕЗПЕЧНА

СКАРЛАТИНА: ЯК ЇЇ РОЗПІЗНАТИ ТА ЧИМ ВОНА НЕБЕЗПЕЧНА

Біль у горлі – дуже поширений симптом, притаманний багатьом інфекційним захворюванням, і на початку хвороби буває непросто визначити, яку саме інфекцію вам «пощастило» підхопити.

Сьогодні ми поговоримо по таке захворювання як скарлатина: за якими характерними ознаками її можна розпізнати, якими ускладненнями вона загрожує та як від неї вберегтися.   

Скарлатина (від лат. Scarlatium – яскраво-червоний) – це гостре інфекційне захворювання групи стрептококових інфекцій, яке проявляється інтоксикацією, гнійним ураженням мигдаликів ротоглотки та характерним висипом. Збудником скарлатини є бета-гемолітичний стрептокок групи А (Streptococcus pyogenes).

Це захворювання – антропонозне, тобто джерелом інфекції є хвора людина (або бактеріоносій) і хвороба перебігає виключно у людському середовищі.

На скарлатину найчастіше хворіють діти віком 1-9 років. Дорослі заражаються рідко, тільки з числа тих, хто не перехворів у дитинстві, адже до цієї хвороби формується стійкий довічний імунітет.

Скарлатина передається повітряно-краплинним шляхом. Краплі формуються під час кашлю, чихання і навіть розмови хворого. Вони розлітаються на 0,5-1,5 м від інфікованої людини. «Вхідними воротами» інфекції є ротоглоткові мигдалики. Також зараження може відбуватися контактно-побутовим шляхом, наприклад, через посуд, білизну, предмети побуту, іграшки тощо.

Інкубаційний період триває від 1 до 12 днів, найчастіше 2-7 днів. У більшості випадків скарлатина починається раптово. Розвивається ангіна, на мигдалинах може з’явитися біло-жовтий наліт. Язик спочатку має біле нашарування, але після 2-3 днів починає очищатися з кінчика і до 4-го дня стає яскраво-червоним, з виокремленими сосочками – так званий «малиновий язик», що є характерною ознакою скарлатини.

Зазвичай через добу після початку захворювання на шкірі хворого виникає характерний висип. На рожевому тлі видно дрібні цятки, яскраво-рожеві або червоні, нерідко вони сверблять.

Найчастіше висип з’являється в нижній частині живота паховій зоні, на сідницях, внутрішніх поверхнях кінцівок. Він триває від 2 до 6 днів, потім блідне і вкривається дрібними лусочками, а на кінцівках (особливо кистях і стопах) – великими пластами. Що яскравішим і ряснішим був висип, то більш вираженим буде лущення. У середньому лущення триває 2-3 тижні.

Попри загальне почервоніння обличчя, підборіддя і шкіра над верхньою губою залишаються блідими, утворюючи так званий носогубний трикутник Філатова. Це ще одна характерна ознака, притаманна саме скарлатині. Ділянка суглобового згину також набуває яскраво-червоного забарвлення, нерідко з невеликими крововиливами.

Захворювання може мати легкий, середній чи важкий перебіг.

За легкої форми симптоми інтоксикації організму слабо виражені, блювота відсутня, ангіна незначна (має катаральний характер). Висип типовий, інколи блідий.

Під час середньоважкої форми всі описані симптоми скарлатини виражені сильніше. Температура підвищується до 39 °С. Ускладнення зустрічаються частіше, ніж за легкої форми.

У разі важкої токсичної форми початок хвороби супроводжують висока температура, блювота, інколи діарея, виражені симптоми ураження центральної нервової системи. Можливі запаморочення, набряк мозку і навіть розвиток коми.

Скарлатина може мати небезпечні ускладнення, такі як гнійний лімфаденіт, отит, мастоїдит, синусит, гломерулонефрит, ревматизм. Ризик виникнення ускладнень з’являється при невчасному початку лікування та недотриманні рекомендацій лікаря.

Щоб не допустити поширення хвороби, важливо якомога раніше її виявити та ізолювати джерело інфекції. Хворих ізолюють вдома або в інфекційному стаціонарі на 10 днів від початку хвороби. Діти, що ходять у дошкільні заклади та перші 2 класи школи, ізолюються на 21 день. Для осіб, що знаходилися у контакті з хворим скарлатиною, також встановлюється карантин на 7 діб. Кінцеву дезінфекцію в осередку не проводять.

Специфічної профілактики щодо скарлатини не існує. Але є загальні профілактичні заходи, яких необхідно дотримуватися, аби мінімізувати ризик захворювання:

  • зміцнення імунітету (правильне харчування, достатня фізична активність, загартовування);
  • регулярне провітрювання та вологе прибирання приміщень, в яких масово перебувають діти та дорослі;
  • дотримання особистої гігієни, регулярне миття рук з милом;
  • лікування хронічних хвороб (отитів, синуситів, тонзилітів).