ТУЛЯРЕМІЯ: ЩО ВАРТО ЗНАТИ ПРО ЦЮ ХВОРОБУ ТА ЯК УБЕРЕГТИСЯ
ТУЛЯРЕМІЯ: ЩО ВАРТО ЗНАТИ ПРО ЦЮ ХВОРОБУ ТА ЯК УБЕРЕГТИСЯ
Напевно мало хто знає, що Сумська область віднесена до найбільш неблагополучних ензоотичних територій України з такої небезпечної інфекційної хвороби як туляремія.
Це зумовлено кліматично-географічними особливостями північно-східної частини України. Так, у 2022 році в нашій області було зареєстровано два випадки захворювання людей на туляремію, а саме - в Шосткинському районі.
Туляремія – це гостра інфекційна хвороба тварин і людини, збудником якої є бактерія Francisella tularensis, або туляремійна паличка. Захворювання характеризується ураженням лімфатичної системи, шкіри, селезінки; утворенням множинних гранулематозно-некротичних вогнищ у різних органах, лихоманкою і загальною інтоксикацією.
Інкубаційний період триває від 1 до 30 днів (найчастіше 3–7 днів). Захворювання починається гостро: температура тіла швидко підвищується до 38–40 °С, виникає озноб.
Ознаки туляремії:
- збільшення лімфовузлів (пахових або шийних);
- сильний головний біль;
- загальна слабкість;
- запаморочення, порушення свідомості;
- біль у м’язах;
- нудота;
- блювання;
- почервоніння обличчя та очей;
- висип, який на 8–12-й день хвороби лущиться та може призвести до пігментації шкіри.
Основним джерелом інфекції для людини є гризуни (ондатри, щури, миші, ховрахи, зайці), а переносниками збудника - кліщі, блохи, клопи і кровосисні комахи (комарі, ґедзі).
Найчастіше туляремією заражаються дорослі через особливості професії або хобі, а саме - рибалки, мисливці, працівники сільського господарства, лісники тощо. У воєнний час спостерігалося зараження туляремією через масове заселення окопів хворими на туляремію мишами і пацюками.
Заразитися туляремією можна не тільки при контакті з інфікованими тваринами чи укусах комах, а й через використання для пиття та умивання води з відкритих водойм (струмків, боліт, ставків тощо) після потрапляння до них хворих на туляремію гризунів.
Простежується також аліментарний шлях зараження - через вживання продуктів, забруднених виділеннями хворих тварин, інфікованого м’яса без належної термічної обробки, при обробці тушок зайців, кроликів, ондатр.
Отже, найчастіше реєструють саме перелічені вище шляхи зараження - трансмісивний, аліментарний та водяний.
Але описані й інші шляхи зараження людини туляремією: аспіраційний (через дихальні шляхи), контактний (через шкіру і слизові оболонки ока, рота, особливо мигдаликів), через незначні подряпини, ранки, а при масивній дозі - навіть через неушкоджену шкіру. А от передача туляремії від людини до людини малоймовірна.
Від механізму зараження залежать локалізація первинних уражень (місцеве вогнище, запалення реґіонарних лімфатичних вузлів), а також клінічна картина захворювання.
Збудник туляремії характеризується високою стійкістю до впливу навколишнього середовища, особливо - низької температури та високої вологості. Наприклад, у зерні, соломі при температурі нижче 0С бактерії залишаються життєздатними до 6 місяців, а при температурі 20-300С – до 20 днів. У замороженому м’ясі збудник може зберігатися до 3-х місяців, тривалий час зберігається також в охолодженому молоці, вершках.
Одним з найефективніших способів профілактики туляремії є вакцинація населення, яке проживає в несприятливих щодо цього захворювання районах. Наразі цілеспрямована вакцинація на території України тимчасово не проводиться через відсутність вакцини. Тому іншим напрямком профілактики туляремії є знищення переносника і резервуара збудника – гризунів.
Запам’ятайте: туляремія лікується виключно в умовах стаціонару. У жодному разі не можна займатися самолікуванням!
Єдине, що втішає – перехворіти на туляремію можна лише один раз, адже після перенесеного захворювання виробляється довічний імунітет.
Бережіть себе і будьте здорові!
