ДИФТЕРІЯ ТА ЇЇ ПРОФІЛАКТИКА
ДИФТЕРІЯ ТА ЇЇ ПРОФІЛАКТИКА
Дифтерія - гостре інфекційне захворювання, яке характеризується явищами загальної інтоксикації, фібринозним запаленням у ротоглотці, носі, гортані, трахеї, набряком прилеглих тканин, розвитком ускладнень у вигляді крупу, ураженням серцевого м'язу (міокардиту), ураженням нервової системи у вигляді паралічів. Слід зазначити, що навіть при проведенні відповідного лікування летальність може сягати 10%.
Збудник інфекції - дифтерійна паличка, яка є стійкою у зовнішньому середовищі — у дифтерійних плівках, на предметах побуту зберігається близько двох тижнів, у воді — до трьох тижнів, але майже миттєво гине при кип'ятінні та протягом 2—3 хвилин під дією звичайних дезінфікуючих засобів.
Джерелами інфекції є:
- хворі з яскраво вираженими клінічними ознаками захворювання (чим важче перебігає хвороба, тим довше збудник виділяється у зовнішнє середовище);
- хворі з легким перебігом захворювання, коли діагностика є затрудненою;
- носії, у яких клінічні прояви захворювання відсутні.
Збудник інфекції передається від хворого або носія до здорової людини повітряно-крапельним шляхом під час чхання, кашлю, розмови, а також контактним шляхом.
Незважаючи на той факт, що серед населення Сумської області протягом останнього десятиліття випадків захворювання на дифтерію не реєструвалось, питання профілактики дифтерії залишається актуальним, оскільки наявність чи відсутність випадків захворювань на небезпечну інфекцію залежить від рівня імунізації населення. Прикладом є період дев'яностих років минулого сторіччя, коли в Україні і на Сумщині лютувала епідемія дифтерії. Зокрема, з 1991 по 2000 роки серед населення області було зареєстровано 578 випадків дифтерії, з яких 14 хворих померло, та 760 носіїв токсигенних штаммів дифтерійної палички. Причиною епідемічних ускладнень з дифтерії стала значна кількість нещеплених проти даної інфекції дітей, які залишились без імунного захисту через відмову їхніх батьків від проведення профілактичних щеплень. Проте особливістю даної епідемії було значне переважання серед захворілих дорослого населення над дитячим.
Ситуацію вдалось стабілізувати лише завдяки інтенсивній роботі з імунізації дітей та проведенням масової імунізації серед дорослого населення, насамперед серед контингентів груп ризику. І якщо у 1992 році захисні титри до дифтерії мали 45,8% від загальної кількості обстежених, то у 1997 році - 96,0%.
У сучасних умовах знову з'явились подібні фактори ризику щодо поширення дифтерії серед населення області
З метою недопущення виникнення небезпечного інфекційного захворювання необхідно звернутись у лікувально-профілактичний заклад за місцем проживання і уточнити з лікарем щеплювальний анамнез всіх членів родини та у разі необхідності вчасно виконати профілактичне щеплення.
