ТУЛЯРЕМІЯ : ЩО ВАРТО ЗНАТИ І ЯК УБЕРЕГТИСЯ
ТУЛЯРЕМІЯ : ЩО ВАРТО ЗНАТИ І ЯК УБЕРЕГТИСЯ
Територія Сумської області відноситься до однієї із самих неблагополучних ензоотичних територій в Україні з туляремії, що зумовлено кліматично-географічними особливостями північно-східної частини України.
В поточному році в області зареєстровано два випадки захворювання людей на туляремію в Шосткинському районі.
Туляремія — гостра інфекційна хвороба тварин і людини, яка характеризується ураженням лімфатичної системи, шкіри, селезінки; утворенням множинних гранулематозно-некротичних вогнищ у різних органах, лихоманкою і загальною інтоксикацією.
Симптоми туляремії :
Інкубаційний період триває від 1 до 30 днів (найчастіше 3–7 днів). Захворювання починається гостро: температура тіла швидко підвищується до 38–40 °С, виникає озноб.
Ознаки туляремії:
- збільшення лімфовузлів (пахових або шийних);
- сильний головний біль;
- загальна слабкість;
- запаморочення, порушення свідомості;
- біль у м’язах;
- нудота;
- блювання;
- почервоніння обличчя та очей;
- висип, який на 8–12-й день хвороби лущиться та може призвести до пігментації шкіри.
Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. У жодному разі не займайтеся самолікуванням!
Після перенесеного захворювання виробляється довічний імунітет.
Збудник туляремії – туляремійна паличка. Основне джерело інфекції для людини – гризуни (ондатри, щури, миші, ховрахи, зайці. Переносниками збудника туляремії є кліщі, блохи, клопи і кровососи двокрилі (комарі, ґедзі). Частіше заражаються дорослі, нерідко це пов'язано з професією або хобі (рибалки, мисливці, працівники сільського господарства, лісники).
Заразитися туляремією можна використовуючи для пиття та умивання воду із струмків, боліт, відкритих водойм після потрапляння до них хворих на туляремію гризунів. Аліментарний шлях простежується при вживанні продуктів, забруднених виділеннями хворих тварин, інфікованого м’яса без належної термічної обробки, при обробленні тушок зайців, кроликів, ондатр. У воєнний час спостерігалося зараження туляремією в окопах через масове заселення окопів хворими на туляремію мишами і пацюками. Частіше реєструють трансмісивний, аліментарний і водяний шляхи зараження.
Описані інші шляхи зараження людини туляремією: аспіраційний (через дихальні шляхи), контактний (через шкіру і слизові оболонки ока, рота, особливо мигдаликів) через незначні подряпини, ранки, а при масивній дозі і через неушкоджену шкіру. Від механізму зараження залежать локалізація первинних уражень (місцеве вогнище, а також запалення регіонарних лімфатичних вузлів) і клінічна картина захворювання.
Передавання туляремії від людини до людини малоймовірне.
Збудник туляремії характеризується високою стійкістю до впливу навколишнього середовища, особливо за низької температури та високої вологості.
У зерні, соломі при температурі нижче 0С бактерії залишаються життєздатними до 6 міс., а при температурі 20-300С – до 20 днів. У замороженому м’ясі збудник може зберігатися до 3-х місяців, тривалий час зберігається в охолодженому молоці, вершках.
Одним з найефективніших способів профілактики туляремії є вакцинація населення, яке проживає в несприятливих щодо цього захворювання районах. На сьогоднішній день цілеспрямована вакцинація на території України не проводиться по причині відсутності вакцини. Тому іншим напрямком профілактики туляремії є знищення переносника і резервуара збудника – гризунів.
