ПРО СИБІРКУ ТА ЇЇ ПРОФІЛАКТИКУ
ПРО СИБІРКУ ТА ЇЇ ПРОФІЛАКТИКУ
Сибірка – це особливо небезпечне інфекційне захворювання тварин і людей, яке виникає внаслідок проникнення в організм палички сибірки.
У людини хвороба може перебігати з ураженням шкіри, шлунково-кишкового тракту, легень, розвитком септичних ускладнень та призвести до летального наслідку.
В минулому сибірка належала до найпоширеніших інфекційних захворювань. З 70-х років минулого сторіччя в Україні і в Сумській області кількість захворювань значно зменшилась, і з 2000 року в Україні реєструються лише спорадичні випадки захворювань на сибірку. В Сумській області останній випадок захворювання людини сибіркою зареєстровано у 1995 році.
Проте небезпека захворювань до цих пір існує. Резервуаром збудника сибірки є контамінований спорами сибірки ґрунт. Небезпечними місцями є худобомогильники, де в різні роки проводили захоронення худоби, загиблої від сибірки. Таких худобомогильників на території області – більше 500. Збудник сибірської виразки є надзвичайно стійким у зовнішньому середовищі і у вигляді спор може зберігатись у грунті десятками років.
Захворювання людини може виникнути внаслідок контакту з грунтом, забрудненим збудниками сибірки. Але основним джерелом інфекції для людини є хворі на сибірку свійські тварини (корови, кози, вівці, коні). Тварини заражаються, поїдаючи траву, при водопої тощо. В умовах повсякденного життя інфікування людей відбувається при контакті з хворими домашніми тваринами, їх трупами або сировиною тваринного походження, у разі харчування зараженим м'ясом, молоком.
Джерелом інфекції для людини також можуть бути і травоїдні дикі тварини.
З метою профілактики захворювань сибіркою необхідно:
- не купувати на стихійних ринках м'ясо, харчові продукти тваринного походження та тваринницьку сировину;
- не допускати проведення будівельних та інших земляних робіт на визначених небезпечними ділянках стаціонарно неблагополучних пунктів з сибірки;
- проводити заходи з профілактики захворювань серед свійських тварин - щеплювати проти сибірки велику рогату худобу, коней, випас худоби здійснювати у спеціально відведених безпечних місцях, у разі виникнення захворювань тварин – своєчасно звертатись до спеціалістів ветеринарної медицини тощо.