Пам'ятка для тих, хто від'їжджає в Демократичну Республіку Конго

Хвороба, спричинена вірусом Ебола

 

З 4 квітня по 15 травня 2018 р. Міністерство охорони здоров'я Демократичної Республіки Конго повідомило ВООЗ про реєстрацію у 3 медичних округах 44 випадків захворювання на вірусне захворювання Ебола, у тому числі 23 смертей. Загалом зареєстровано три підтверджені, 20 вірогідних та 21 підозрюваний випадок. Станом на 15 травня, було виявлено 527 контактних.  Серед 44 випадків, про які повідомлялося, захворіло троє працівників  охорони здоров'я.

Інформація про масштаби спалаху залишається обмеженою, розслідування триває. Підтверджений випадок в місці Мбандака, який є великим містом і розташований на перехресті національних та міжнародних річкових, автомобільних та внутрішніх повітряних шляхах,  що збільшує ризик поширення  захворювань в Демократичній Республіці Конго та сусідніх країнах.

Хвороба, спричинена вірусом Ебола - гостра вірусна висококонтагіозна природно-осередкова хвороба. Характеризується тяжким перебігом, високою летальністю, вираженою інтоксикацією, зневодненням, ураженням кровоносних судин багатьох органів людини з розвитком тяжкого геморагічного синдрому.

Вперше спалахи гарячки Ебола було зареєстровано у 1976 р. у сільських місцевостях на півдні Судану та півночі Заїру. Згодом було встановлено, що гарячка Ебола була в людей ще під час епідемії жовтої гарячки в Ефіопії у 1961—1962 рр. У трупному матеріалі померлих в Заїрі ще в 1972 р., від невідомої на той момент гарячки в подальшому були виявлені антитіла до вірусу Ебола. Випадки захворювання в цих районах Центральної Африки, а також в зоні тропічних лісів Африки (Габон, Кот-д'Івуар, Ліберія, Демократична республіка Конго) реєстрували і в наступні роки. Один із великих спалахів гарячки Ебола серед людей в Африці стався в 2007 р. в Уганді в районі Бундібуджо (93 захворілих, 22 померлих, з яких 5 робітників системи охорони здоров'я). За період 1990—2010 рр. були поодинокі випадки завезення гарячки Ебола до Канади, Південно-Африканської республіки. У 1989, 1992 і 1996 рр. в США й Італії зареєстровані випадки хвороби серед макак, завезених із Філіппін, при цьому люди не хворіли

Симптоми і ознаки захворювання:

  • Для гарячки Ебола характерний гострий початок.
  • Висока температура (38-40 ° С), слабкість, біль у м’язах.
  • Нудота, блювання, втрата апетиту.
  • Запаморочення, головний біль, червоні очі.
  • Хворий стає млявим, апатичним.
  • З’являються симптоми ангіни — біль у горлі та збільшення мигдаликів.
  • Прогресуючи, хвороба викликає геморагічний синдром — рясні внутрішні і зовнішні кровотечі, криваву блювоту і пронос.
  • У деяких хворих можуть виникнути симптоми енцефалопатії: підвищена агресивність, неясність свідомості, проблеми з пам’яттю.
  • Кашель і порушення функцій дихання, задишка, утруднене ковтання зустрічаються в 30% випадків.
  • На тілі з’являється дрібна червона висипка.

       Лихоманка Ебола небезпечна своїми ускладненнями. Найчастіше смерть настає в результаті великих внутрішніх кровотеч або інфекційно-токсичного шоку. Летальний результат наступає на 8-13 день після появи перших симптомів хвороби.

Що необхідно знати туристу.

Краще утриматися від поїздок до країн, де були зафіксовані спалахи лихоманки Ебола. Але якщо це необхідно, слід уважно прислухатися до рекомендацій лікарів-інфекціоністів з ВООЗ, а саме: необхідно вивчити інформацію про хворобу: симптоми, шляхи зараження, методи профілактики і захисту.

 

Перебуваючи в країні, де реєструється захворювання:

ü  не контактувати з дикими тваринами;

ü  утриматися від вживання м’яса;

ü  не торкатися інфікованих людей і предметів їх особистого користування;

ü  не наближатися до трупів людей, померлих від лихоманки;

ü  пам’ятати, що найбільш уразливі місця для зараження — це очі, пошкоджені ділянки шкіри і слизові оболонки носа і рота. Всього одна крапля слизу або слини, що виділяється при чханні хворої  людини, здатна призвести до зараження.