НЕ ВІДСТАВАЙМО ВІД ЖИТТЯ

НЕ ВІДСТАВАЙМО ВІД ЖИТТЯ

 

Інфекційні хвороби в усі часи були найбільшими ворогами людства. Історія знає безліч прикладів спустошливих наслідків віспи, чуми, холери, тифу, дизентерії, кору, грипу. Досить згадати, що падіння Древньої Греції і Риму було пов'язане не стільки з війнами, які вони провадили, скільки з епідеміями чуми, що знищили більшу частину населення. Пандемія грипу (так званої «іспанки») у 1918 — 1920 роках забрала життя близько 40 мільйонів осіб, а число тих, хто захворів, сягнуло близько 500 млн. чоловік. Це більше, ніж втрати на полях битви у Першій світовій війні, де загинули 8,5 і були поранені 17 млн. людей.

У пошуках засобів проти інфекційних захворювань люди випробували дуже багато методів — від заклинань і замовлянь до дезінфекції й карантину. Проте лише з появою вакцин почалася нова ера боротьби з інфекціями. До складу вакцин входять мікроорганізми в цілому (ослаблені чи вбиті) або окремі їх компоненти. Вони не здатні викликати захворювання і служать своєрідним навчальним «муляжем». Завдяки вакцині імунна система запам'ятовує характерні ознаки «ворога» і при зустрічі з живим збудником негайно розпізнає його і знищує.

Розробка нових вакцин стала особливо активною на початку ХХ століття, коли з'явилися методи стабільного ослаблення мікроорганізмів, які виключають ризик розвитку хвороби.

На сьогодні класичні вакцинні препарати поділяються на три групи. Перша  - це живі вакцини. В них діючою речовиною служать ослаблені мікроорганізми, які втратили здатність викликати захворювання, але стимулюють імунну відповідь (це окремі види вакцин проти кору, краснухи, поліомієліту, епідемічного паротиту і грипу). Друга група - інактивовані вакцини. Вони містять убиті патогенні мікроорганізми або їхні фрагменти, які є основою для щеплень, наприклад, від грипу, кліщового енцефаліту, сказу, черевного тифу. І третя група вакцин — це анатоксини, тобто бактеріальні токсини у зміненій, нешкідливій, формі (це відомі вакцини проти дифтерії, правця, коклюшу).

З початком бурхливого розвитку молекулярної біології, генетики і методів генної інженерії з'явився новий клас вакцин — молекулярні вакцини.

Загалом успіхи вакцинації значні: ліквідовано віспу, практично зник поліомієліт, триває глобальна ліквідація кору. У сотні й навіть тисячі разів знижена захворюваність на дифтерію, краснуху, кашлюк, паротит, вірусний гепатит В та інші небезпечні інфекційні захворювання.

Проте до цілковитої перемоги ще дуже далеко. Адже міграція людей і тварин призводить до розповсюдження мікроорганізмів на нові території. Масові спалахи інфекційних захворювань виникають навіть у країнах із добре розвиненою системою охорони здоров'я.

Ідеологія вакцинації спрямована на те, щоб не допустити епідемій захворювань. Але успішність такої політики залежить від конкретної країни, від рівня її життя та медичного обслуговування. Епідемії таких захворювань, як поліомієліт та віспа, були ліквідовані лише завдяки масовій імунізації. Зараз триває елімінація кору, якої можна досягти шляхом вакцинопрофілактики.

Лише завдяки кампанії імунізації проти дифтерії в Україні було зупинено цю хворобу, яка призводила і до смертельних випадків. Але наявність летальних випадків, спричинених цією недугою, все ж не дозволяє говорити про епідемічне благополуччя.

Щороку в області проводиться близько 250 тис. профілактичних щеплень. Слід зауважити, що на даний час питома вага осіб, які відмовляються від щеплень собі і своїм дітям порівняно з ситуацією 5-7 річної давнини  значно скоротилась і не перевищує 1,5 – 3% від  кількості осіб, що потребують імунізації. Певну роль в цьому зіграла цілеспрямована інформаційно-роз’яснювальна кампанія про імунопрофілактику у світі, виробництво та контроль якості вакцин, несприятливі події після імунізації тощо.

До речі статистика НППІ в області доволі позитивна – так, питома вага осіб у яких виявлено 1 денне підвищення температури  після проведення щеплення становить по області за останні 5 років <0,017%, а місцевих реакцій у вигляді гіперемії, набряку <0,011%.

На жаль основною проблемою на даний час є недостатнє постачання вакцин для проведення щеплень згідно з календарем. Мета імунопрофілактики – створення популяційного імунітету на рівні не менше 95 %, що знижує до максимально можливого рівня ризик передачі інфекції серед населення.

Фактично ж в Україні та області показники охоплення щепленнями дитячого населення проти дифтерії, правцю, кашлюку, поліомієліту, кору, паротиту, краснухи в період 2010 – 2013 років, зменшилися та становлять від 55,1 % до 87,1%, що значно нижче показників, рекомендованих ВООЗ.

Однією з проблем імунопрофілактики є те, що за останні 4 роки значно зросла кількість дітей які не були щеплені взагалі або були вакциновані з порушенням строків імунізації.

Діти, які не були вакциновані за останні 4 роки з причини відсутності вакцин, звичайно включаються у плани вакцинації на наступний рік. Тому, враховуючи, що у 2010 - 2013 роках потребу у вакцинах вдалося задовольнити в середньому лише на 60-70%, то відповідно 30-40% дітей повинні бути додатково вакциновані у 2014 році.

Тому, важливо усвідомити важливість використання всіх можливих засобів фінансування імунопрофілактики, в тому числі за власні кошти, для забезпечення захисту здоров’я дітей.  

Задача медичних працівників на даному етапі полягає у тому, щоб пожвавити роз’яснювальну роботу щодо важливості профілактичних щеплень не лише під час проведення кампанії тижня імунізації, а й в щоденному спілкуванні з населенням. Лише при забезпеченні усвідомленого, відповідального ставлення населення до процесів, пов’язаних з проведенням профілактичних щеплень, можна протидіяти відмовам від них, а відтак ефективно протистояти інфекційним хворобам.

 

Цього року захід проходить під гаслом: «Не відставайте від життя!» Дійсно, сьогодні заперечувати ефективність вакцинації – це  спосіб сповідування «відсталих» поглядів, який не може бути прийнятним у державі, яка позиціонує себе, як цивілізована.