Природновогнищеві інфекції на Сумщині та заходи з їх профілактики

На території області станом на 1.07.2012 р. виявлені природні вогнища небезпечних інфекційних захворювань, а саме: туляремії (147), лептоспірозу  (110), кишкового ієрсиніозу (90), іксодового кліщового бореліозу (170), Ку-лихоманки (12), геморагічної лихоманки з нирковим синдромом (24) та інш. Причиною виникнення та функціювання природних вогнищ інфекцій є ландшафтні та кліматичні особливості території області, а також особливості її тваринного і рослинного світу. У природних умовах збудники інфекційних захворювань циркулюють серед сприйнятливих до інфекції  хребетних тварин, насамперед серед мишовидних гризунів, і передаються найчастіше кліщами, кровосисними комахами. Передача збудника інфекції можлива також харчовим, контактним та повітряними шляхами. Люди, свійські тварини, потрапляючи до природних вогнищ,  також ризикують інфікуватись збудниками інфекційних хвороб.  

Протягом останніх 10 років в області близько 500 осіб захворіло на природновогнищеві інфекції, в тому числі лептоспіроз, туляремію, іксодовий кліщовий бореліоз, ієрсиніози.

Слід зазначити, що природні вогнища туляремії частіше всього розташовані у заплавах річок, на берегах озер, боліт та поблизу цих місцевостей. Джерелами інфекції є близько 125 видів тварин: дрібні  ссавці, в першу чергу мишовидні гризуни, а також зайці, копитні, птиці та інш. В умовах області важливу роль,   як джерела інфекції, відіграють водяні щури, польові і лісові миші, руда  та східно-європейська полівки, землерийка-бурозубка та інші. Значну загрозу становить  хатня миша, яка може  жити як у природних умовах, так і у помешканнях людини. Поряд з хатньою мишкою  в оселях людей з’явилися інші види гризунів, які раніше існували  виключно і природних умовах. Причому  із завершенням робіт  по збиранню врожаю та настанням холодів, гризуни мігрують до людських осель (встановлені факти занесення гризунами туляремійної інфекції до  житлових будівель). Збудник  туляремії – стійкий у навколишньому середовищі, особливо до низьких температур, однак швидко інактивується під дією високих температур, ультрафіолетового опромінювання.

Людина може інфікуватися при безпосередньому контакті з гризунами та предметами, інфікованими виділеннями гризунів; при вживанні у їжу продуктів харчування, води, при купанні у водоймищах, в які потрапив збудник туляремії; при  укусах кліщів, комарів та інших кровососних комах, які інфіковані збудником туляремії; при вдиханні пилу, інфікованого випорожненнями гризунів (під час роботи з зерном,  соломою та сіном, що протягом тривалого часу зберігалися в скиртах). Інфікування більшості захворілих в нашій області  сталося під час відпочинку у природних умовах, окремих – під час праці на городі, у  господарстві.

Мишовидні  гризуни є основними джерелами інфекції і при лептоспірозі, кишковому ієрсиніозі, псевдотуберкульозі. Зокрема, інфікованість гризунів збудниками  лептоспірозу в області становить від 10 до 20%. Гризуни з сечею виділяють у значній кількості збудників лептоспірозу у зовнішнє середовище: у відкритих водоймищах лептоспіри зберігаються протягом місяця, у вологому ґрунті – більше півроку, на харчових продуктах – від декількох годин до декількох днів.  Причому лептоспіри добре переносять низькі температури. Згубно діють на збудника висока температура, висушування, сонячні промені. Слід зазначити, що гризуни є джерелами інфекції  як  для людей, так і для свійських тварин. Однак якщо хвора людина для оточуючих  небезпеки не  становить, то інфіковані свійські тварини (собаки, свині, велика рогата худоба),  в свою чергу стають джерелами інфекції для людей. Людина може заразитися лептоспірозом при вживанні інфікованих харчових продуктів, при купанні, риболовлі в інфікованих водоймищах, вживанні сирої води з них, під час робіт на заливних та заболочених місцевостях, а також при догляді за хворими тваринами, при розробці м’яса від тварин примусового забою, коли в цих умовах не дотримувались вимог особистої гігієни.

Продукти харчування, вода, забруднені виділеннями гризунів, можуть також містити збудників  ієрсиніозів. Особливістю цих мікробів є те,  що вони дуже добре зберігаються і навіть розмножуються в умовах низьких температур, в тому числі  в холодильниках, але швидко гинуть під дією високої температури. Працівники санепідслужби області щорічно проводять лабораторні дослідження зразків капусти, моркви, буряків та інших овочів і фруктів, які протягом зимового періоду зберігалися у овочесховищах при низьких температурах, і виявляють на їх поверхнях збудників ієрсиніозів.

Вогнища Ку-лихоманки виявлені переважно у північних районах області, однак не виключена можливість  наявності вогнищ цієї інфекції і на інших територіях області. У дикій природі різні види  кліщів зберігають збудників Ку-лихоманки протягом всього життя і здатні передавати їх своєму потомству. Інфіковані кліщі при покусах передають інфекцію мишовидним гризунам та іншим ссавцям, птицям (природні вогнища), свійським тваринам, а також людині.  Свійські та сільськогосподарські тварини, в свою чергу, стають для людини джерелом інфекції. Збудник від них виділяється з молоком, навколоплідними водами, з сечею, випорожненнями, а до організму людини потрапляє з термічно необробленим молоком, м’ясом, під час контакту з хворою твариною, а також при вдиханні повітря, яке містить інфікований збудником пил. Збудник Ку-лихоманки є надзвичайно стійким до факторів навколишнього середовища.

В результаті присмоктування кліща людина може інфікуватися збудниками іксодового кліщового бореліозу. Ризик інфікування залежить від того наскільки часто інфіковані кліщі зустрічаються в даній місцевості. Наприклад, у природному вогнищі іксодового кліщового бореліозу від 7% до 50% кліщів можуть бути інфіковані збудниками бореліозу. Чисельність кліщів є найбільшою у листяних та змішаних лісах з густою травою та підліском, в тому числі на лісових галявинах та зарослих травою лісових доріжках, у яругах, долинах річок, на луках. Кліщі активно підстерігають свою здобич (людину або тварину), сидячи на гілках дерев, кущів, траві. За допомогою кігтиків вони міцно прикріплюються до свого  майбутнього «господаря», а пізніше обирають місце для присмоктування. Частіше всього кліщ обирає місця з тонкою шкірою і великою  кількістю судин (шия, груди, пахові ділянки тощо), у дітей – на волосяній  частині голови. Оскільки до складу слини кліща входять анестезуючі, антикоагулюючі судиннорозширювальні речовини, відчуття свербіння виникає лише через 6-12 годин. Процес насичення кров’ю  самок може тривати 6-8 днів.

З метою запобігання захворюванню на природновогнищеві інфекції необхідно: 

- проводити заходи по недопущенню гризунів у помешкання людей та господарчі будівлі;

- регулярно проводити дератизаційні (гризунознищувальні) заходи на об’єктах, в оселях та домашніх господарствах;

-дотримуватися правил особистої гігієни, особливо під час робіт у господарстві, промислових робіт, на полюванні;

-не відпочивати  біля водоймищ, берега яких заселені гризунами тощо.

З метою профілактики ієрсиніозів овочі зимового зберігання перед вживанням у їжу необхідно ретельно мити і піддавати термічній обробці.

 Заради попередження захворювань на лептоспіроз, Ку-гарячку не варто купувати на стихійних ринках м’ясо, молоко та інші продукти тваринництва.

Люди, які живуть поблизу природних вогнищ туляремії, отримують профілактичні щеплення. 

Щоб попередити захворювання на іксодовий  кліщовий бореліоз, Ку-лихоманку, туляремію необхідно під час перебування у природних умовах використовувати засоби захисту від кліщів. Для відлякування кліщів рекомендовано застосування репелентів. Доцільно використовувати одяг з об’ємних тканин, товщина яких більша за довжину хоботка кліща. Одягатися треба таким чином, щоб затрудити  заповзання кліща. Сорочка повинна бути з довгими рукавами і щільно прилягаючим коміром та манжетами. Потрібно заправляти сорочку в штани, штани – в шкарпетки,  на голову вдягти капелюх або пов’язати  косинку. Взуття повинно бути без жодних отворів  для ступні. Кліщ присмоктується не відразу, і якщо людина вдягнена належним чином, то кліщ до шкіри не добереться.

Одним із надійних засобів  попередження нападу кліщів, а в подальшому і захворювання, є проведення самооглядів. Вони  проводяться через кожні дві години  знаходження в природному осередку, а також в домашніх умовах. Необхідно оглянути домашніх тварин, які перебували у природних умовах, а також одяг,  принесені  з  лісу квіти, ягоди, гриби тощо.

Якщо уникнути нападу кліща не вдалося, необхідно якнайшвидше звернутись за медичною допомогою для видалення кліща, а в разі необхідності – проведення профілактичних заходів.

Для  самостійного видалення кліща можна скористатися одним із наведених  засобів, а саме:

 

1.Захопити кліща пінцетом  або пальцями, обгорнути чистою марлею якомога ближче до його ротового  апарату і обережними, легкими рухами, розгойдуючи з боку в бік, витягнути  із шкіри.

2.Міцну, не дуже тонку нитку зав’язують вузлом, якомога ближче до ротового апарату кліща, і розтягнувши кінці нитки в боки, кліща витягують, підтягуючи його вверх. Різкі рухи недопустимі.

 

Місце присмоктування кліща обробляють  спиртовим розчином йоду або зеленки. Слід зауважити, що видалення кліща слід проводити обережно, не стискаючи надмірно пінцетом або пальцями його тіло, оскільки при цьому  можливе вичавлювання вмісту кліща разом із збудниками у ранку. Важливо  також не розірвати кліща при його видаленні. Голівка, що залишається у шкірі, може спричинити запалення та нагнивання. Не варто наносити на кліща масляні розчини або накладати мазеві  пов’язки. Кліщ при цьому може задихнутися і мертвим залишитися у шкірі, що  значно ускладнить його наступне видалення.

У будь-якому випадку після зняття з себе кліща, що присмоктався, зверніться до лікаря-інфекціоніста в кабінет інфекційних захворювань поліклініки за місцем проживання.

 

Пам’ятайте, що природновогнищеві інфекції можуть протікати вкрай важко, в тому числі з розвитком ускладнень, деякі з інфекційних захворювань мають хронічний перебіг, саме тому заходи з їх профілактики є надзвичайно важливими!

 

 

Зав. відділом

особливо  небезпечних

інфекцій обласної СЕС                Г.І. Христенко