Внутрішньолікарняні інфекції.
Внутрішньолікарняні інфекції інфекції – інфекційні захворювання, пов’язані з перебуванням, лікуванням, обстеженням і зверненням за медичною допомогою в лікувально-профілактичні заклади. «Приєднуючись» до основного захворювання ці інфекції погіршують його перебіг і прогноз. Внутрішньолікарняні інфекції (надалі ВЛІ) в останні роки набули досить серйозного значення у всіх без винятку країнах світу. Збільшення кількості лікувально-профілактичних закладів, створення новітніх видів медичного обладнання, застосування новітніх препаратів з імунодепресивною дією, а також безліч інших факторів посилюють загрозу розповсюдження інфекцій серед хворих і медичного персоналу.
В останні десятиліття лікарняні інфекції є все більш актуальною проблемою охорони здоров’я, вони можуть виникнути у значної частини пацієнтів, що обов’язково погіршує перебіг основного захворювання, сприяє загрозі для життя хворого, а також збільшує вартість лікування. Здебільшого це пов’язане з демографічними здвигами (збільшення числа осіб похилого віку) і накопичення осіб підвищеного ризику (хворі на хронічні захворювання, медичні працівники, працівники установ і закладів з особливим режимом роботи, їх пацієнти, підопічні, і т.д.). Проблема ВЛІ набула ще більшого значення з появою так званих госпітальних (як правило, стійких до протимікробних препаратів, насамперед антибіотиків і дезінфектантів) штамів мікроорганізмів. Актуальність обумовлює відповідний рівень захворюваності, в крайньому випадку летальності, соціально-економічні збитки як для окремого пацієнта, так і для держави взагалі. Потрібно наголосити, що ці захворювання завдають шкоду здоров’ю медичного персоналу. В якості ВЛІ потрібно розглядати будь-яке клінічно розпізнане інфекційне захворювання, що виникло у хворих після госпіталізації або відвідування лікувального закладу, а також у медичного персоналу при виконанні професійних обов’язків, незалежно від того, проявляються чи не проявляються симптоми захворювання під час знаходження в медзакладі.
Виділяють наступні основні причини розвитку лікарняних інфекцій:
- формування госпітальних штамів з множинною стійкостю до лікувальних засобів;
- нераціональне проведення антимікробної терапії та відсутність контролю за циркуляцією резистентних штамів;
- значна частота носійства патогенної мікрофлори (наприклад, золотистого стафілококу) серед медичного персоналу;
- створення великих лікарняних комплексів зі своєю специфічною екологією – скученістю в стаціонарах і поліклініках, особливістю основного контингенту (переважно ослаблені пацієнти), відносною замкнутістю приміщень (палати, процедурні кабінети и т.д.);
Спектр збудників ВЛІ – значна частина бактерії (в деяких випадках до 90%), віруси, гриби і найпростіші. Він представляє найбільш стійкі госпітальні штами. Щорічно їх кількість збільшується, переважно за рахунок умовно-патогенних мікроорганізмів. Штамми бактерій, які виділені від хворих з ВЛІ, як правило, володіють множинною хіміорезистентністю. Широке використання антибіотиків лише частково пригнічує ріст мікроорганізмів і призводить до селекції стійких штамів. Виникаючі інфекції потребують застосування високоактивних протимікробних препаратів, які сприяють появі більш стійких мікроорганізмів. Тобто, чим сильніший антибіотик, дезінфектант, з часом до них формуються ще стійкіші мікроорганізми.
Особливості епідемічного процесу залежать від властивостей збудника, типу лікувально-профілактичного закладу, контингенту хворих, якості організації медичної допомоги, санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режимів. Необхідно відзначити значне обсіменіння об’єктів навколишнього середовища в наслідок активної циркуляції госпітальних штамів умовно-патогенної мікрофлори. Не менше значення мають медичні маніпуляції і їх характер. Часто лікарняні інфекції виникають після оперативних втручань та інвазивних лікувальних і діагностичних процедур (наприклад, катетеризація вен, сечового міхура). Не потрібно забувати про новітню медичну апаратуру, що потребує особливих методів стерилізації. Як правило ВЛІ виникають на фоні основного захворювання, рідше, розвиваються первинно у новонароджених.
Для виникнення і розповсюдження будь-якого інфекційного захворювання необхідні три основні компоненти: джерело інфекції, шляхи передачі і сприйнятливий організм. Джерелами ВЛІ можуть бути хворі, носії збудників інфекцій, медичний персонал, особи, які доглядають за хворими, студенти, особи, які провідують хворих в стаціонарі. Збудники можуть передаватись повітряно-крапельним, повітряно-пиловим, харчовим, контактним, контактно-побутовим шляхами, трансфузійно, трансплацентарно, під час пологів від матері до дитини та іншими шляхами. В якості осіб, сприйнятливих до ВЛІ, в першу чергу потрібно назвати дітей, ослаблених хворих, хворих зі зниженою імунологічною реактивністю, інших осіб, які відносяться до так званої групи ризику.
Лікарняні інфекції реєструються у вигляді поодиноких випадків та спалахів. Практично будь-який пацієнт лікувально-профілактичного закладу потенційно може захворіти на лікарняну інфекцію.
