СИБІРКА: ЩОНЕОБХІДНОЗНАТИ ПРО ЦЮ НЕБЕЗПЕЧНУ ХВОРОБУ
СИБІРКА: ЩОНЕОБХІДНОЗНАТИ ПРО ЦЮ НЕБЕЗПЕЧНУ ХВОРОБУ
Сибі́рка – це особливо небезпечне гoстре інфекційне захворювання з групи зоонозів, що спричиняється мікробами Bacillus anthracis. Міжнародна назва цієї хвороби – а́нтракс (від грец. άνθραξ — «вугілля»), але в Україні досі використовують давню назву «сибірка», зокрема і в офіційних медичних документах.
У минулому антракс був одним з найпоширеніших інфекційних захворювань, які спричиняли масову загибель тварин, а доволі часто - і людей. У наш час захворювання на антракс серед людей досі трапляється в усіх країнах і на всіх континентах, насамперед - у вигляді поодиноких випадків. У Сумській області останній випадок захворювання людини на сибірку був зареєстрований у 1995 році, захворювання тварини – у 2017 році.
Для сибірки характерні лихоманка, ураження лімфатичної системи, інтоксикація організму, а також клінічні ознаки ураження шкіри, кишківника, легенів та загального сепсису.
Сибірка не передається від людини до людини. Основним джерелом інфекції є хвора тварина, яка виділяє збудника в зовнішнє середовище із сечею, фекаліями, молоком, кров'янистими виділеннями ще до того, як з'являються характерні клінічні ознаки. Збудник сибірки належить до числа аеробних спороутворювальних мікроорганізмів та існує у вигляді двох основних форм: вегетативній і споровій.
Вегетативна форма в організмі інфікованої тварини може утворювати так звану "капсулу". Потрапивши в навколишнє середовище, за сприятливих умов (температура не нижче 12 °С) збудник утворює спору. У споровій формі він може перебувати в ґрунті необмежений час, 70 і більше років, залишаючись життєздатним і зберігаючи патогенність. Ґрунт, заражений бацилами сибірки, тривалий час залишається джерелом і фактором передачі інфекції сприйнятливим тваринам.
На сибірку частіше хворіють вівці, велика рогата худоба та коні. Малочутливі до неї свині. Собаки та свійська птиця до сибірки не сприйнятливі.
Підстави підозрювати сибірку у тварини :
- раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після ґрунтових робіт, сильних злив і паводків.
- гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней - ознаки ангіни.
- швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров'янисті витікання з природних отворів.
Розтин трупів тварин, що загинули від сибірки, заборонений! Це зумовлено тим, що за доступу до тканин кисню відбувається спороутворення, яке забезпечує збереження збудника хвороби як виду. Якщо виникла підозра на сибірку, це може бути підставою для проведення негайних профілактичних заходів, однак кінцевий діагноз має бути підтверджений лабораторними дослідженнями.
Сибірка у людей здебільшого виникає внаслідок зараження від хворої тварини, трупа, вживання продуктів тваринництва від хворих тварин (молоко, м'ясо). Інфікування людини можливе контактним, трансмісивним, аліментарним або ж повітряно-пиловим шляхом.
Сибірка у людини здебільшого проявляється у вигляді інфекції зовнішніх покривів, рідше - легеневою і кишковою формою. Шкірну форму хвороби реєструють у понад 95% випадках, вона характеризується порівняно легким перебігом.
Основні фактори, які сприяють виникненню сибірки, пов'язані з низкою причин:
- наявність стійких неблагонадійних пунктів із сибірки, де є могильники худоби, що призводить до зараження великої рогатої худоби в разі недотримання умов випасу тварин у цих місцях;
- порушення технологічного режиму та техніки безпеки підприємствами та приватними особами, які здійснюють заготівлю, переробку та продаж м'яса і м'ясопродуктів.
Основним заходом профілактики сибірки серед людей є ліквідація її серед тварин. Зараз існує надійний засіб захисту тварин від цього захворювання - сибіркова вакцина. Тваринам необхідно робити щеплення щорічно, а при підвищеній захворюваності сибіркою в регіоні - двічі на рік.
