Що важливо знати про мавпячу віспу

Що важливо знати про мавпячу віспу

                         Станом на 10.08.2022року, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, в 75 країнах світу зареєстровано близько 20000 тисяч захворювань людей віспою мавп, хоча в травні цього року було зареєстровано тільки понад сто випадків. В зв’язку з цим Державна установа «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України» (далі-Центр) 29.07.2022року повідомив про те, що ВООЗ оголосила спалах мавпячої віспи у світі глобальною надзвичайною ситуацією у сфері охорони здоров’я.

              Міністерство охорони здоров’я України повідомляє про те, що в Україні станом на 10.08.2022року жодного випадку мавпячої віспи не зареєстровано.

            Що ж треба знати про мавпячу віспу?

              Вірус мавпячої віспи було вперше досліджено у лабораторії  Данії у 1958 році. Перший випадок цього захворювання у людини був задокументований у 1970 році в Демократичній республіці Конго. З того часу  випадки віспи мавп в основному реєструвались в 11 країнах Африки, зазвичай центральних та західних її регіонів. В 2018році вперше в Ізраїлі зареєстровано завізний випадок захворювання людини на вірус мавпячої віспи.

               Згідно з даними Центрів з контролю та профілактики захворювань США,  станом на 25 липня 2022року в країні зафіксовано 3846 підтверджених або передбачуваних випадків захворювання. Ця цифра перевищує показник захворюваності в Іспанії, де вже було зафіксовано, на цю дату, 3100випадків.

               Серед тварин, сприйнятливими до вірусу мавпячої віспи, є дрібні гризуни, як от білки, щурі, миші, а також примати та інші.

             Наявний спалах мавпячої віспи є незвичним не лише через значний ріст захворюваності, але й через те, що в багатьох випадках виявлені пацієнти не подорожували до цього та були розділені значними відстанями.

  Мавпяча віспа –природноосередкове віспоподібне захворювання, яке спричинюють віруси родини поксвірусів, симптоми захворювання його схожі з симптомами, що спостерігались в минулому у пацієнтів з натуральною віспою, проте менш серйозні. Вірус віспи мавп теж схожий з вірусом натуральної віспи людини-хворобою, яка була повністю ліквідована в 1980 році. Хоча мавпяча віспа протікає набагато легше, вона може привести до фатального результату.

 Інкубаційний період мавпячої віспи історично коливається від 5 до 21дня. Як правило, продромальний період клінічного захворювання триває 1-5днів, протягом якого у пацієнтів може спостерігатись підвищення температури тіла, головний біль, біль у м’язах та лімфаденопатія. Далі йде другий етап, який зазвичай настає після спадання температури з появою відцентрового синхронного висипу, який може охоплювати слизові оболонки ротової порожнини, кон’юнктиву, рогівку та/або геніталії. Висип зазвичай дуже свербить. Як правило, такий висип прогресує до плям , папул, везикул і пустул, після чого утворюється кірка, яка злущується протягом 2-3 тижнів. У деяких пацієнтів можуть спостерігатись нетипові симптоми. Лімфаденопатія залишається загальною ознакою, яка зазвичай виникає на початковій стадії захворювання.

Передача мавпячої віспи від людини до людини може відбуватись при безпосередньому контакті з інфекційними ураженнями шкіри або слизових оболонок, що включає шкірний контакт, контакт рота з ротом, або рота зі шкірою, а також через респіраторні краплі (можлива передача через аерозолі на короткій відстані, що вимагає тривалого тісного контакту). Вірус потрапляє в організм через пошкоджену шкіру,слизові оболонки (наприклад, ротової порожнини, глотки, очей і статевих органів), або через дихальні шляхи. Інфікування людей може відбутись під час вживання в їжу м’яса інфікованих тварин, яке не було термічно оброблене належним чином.

Період контагіозності може варіювати, але зазвичай пацієнти вважаються контагіозними до тих пір, поки на ураженнях шкіри не з’являться кірки, кірки не відпадуть та під ними не утвориться новий шар шкіри.

 Вірус може передаватися людям також із навколишнього середовища через забруднений одяг або білизну, які містять інфіковані частинки шкіри.

Для передачі вірусу респіраторним шляхом необхідні безпосередня близькість та більш тривалий контакт. На сьогодні вірус був виявлений у кількох випадках у спермі хворих пацієнтів, під час вагітності вірус може проникати через плаценту, що спричиняє внутрішньоутробний вплив на плід  та вроджену інфекцію у немовляти.

Випадки віспи мавп виявляють переважно, але не виключно, серед чоловіків, у тому числі чоловіків, які мають статеві контакти з іншими чоловіками. Більшість зареєстрованих випадків не були тяжкими.

Важливо відзначити, що пацієнти можуть звертатись до різних закладів охорони здоров’я, в тому числі до закладів первинної медичної допомоги, клінік, які надають допомогу пацієнтам із підвищенням температури тіла, служб охорони сексуального здоров’я, інфекційних відділень, відділень акушерства і гінекології, відділень невідкладної допомоги, дерматологічних та інших клінік.

 Наявність вакцинації від натуральної віспи в минулому може сприяти менш важкому перебігу захворювання. Дослідження показують, що вакцина проти звичайної віспи Imvanex приблизно на 85% ефективна проти мавпячої віспи, оскільки ці два віруси дуже схожі.

Полімеразно-ланцюгова реакція  (ПЛР) є оптимальним діагностичним тестом з огляду на точність і чутливість. Досліджують вміст везикул/пустул чи кірки , можлива біопсія шкіри. ПЛР- дослідження крові зазвичай не є визначальним методом через коротку тривалість вірусемії.

Оскільки ортопоксвіруси серологічно перехресно реактивні, методи виявлення антигенів і антитіл не є підтверджувальними конкретно для віспи мавп. Тому серологічні методи та методи виявлення антигену не рекомендуються для діагностики або дослідження випадків захворювання.

Профілактика:

-Необхідно уникати тісних контактів з людьми інфікованими віспою мавп. При догляді за хворими небхідно надягати рукавички і використовувати засоби захисту. Після відвідин таких людей небхідно регулярно мити руки. Хворих рекомендується ізолювати вдома , або в лікувальному закладі.

-Мандрівники до країн Африки та країн ендемічних з захворювання віспою мавп, повинні уникати контактів з тваринами, що можуть бути носіями хвороби (гризуни, сумчасті тварини, примати), утримуватись від вживання м’яса диких тварин.

У разі появи будь-яких симптомів захворювання під час подорожі, або протягом 21 дня після повернення з країни чи території де реєструється захворюваність, необхідно терміново звернутись за медичною допомогою.